«І оживе добра слава, Слава України!».
9 березня в Україні відзначають День народження Тараса Григоровича Шевченка – духовного батька українства, славетного Кобзаря, чиї слова і зараз звучать надзвичайно пророчо.
Шевченко – творець в українській літературі та в духовному житті України могутнього національного духу. Його творчість стала символом боротьби за українську державність, волю та незалежність. Поетична спадщина Кобзаря – це понад 240 творів, які перекладені понад ста мовами світу.
Тарас Шевченко був і талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися більше 800. До власних творів поет також створював ілюстрації, любив малювати автопортрети.
Майбутній поет народився у 1814 року на Черкащині в селі Моринці, у багатодітній кріпацькій родині. Грамоти Тарас навчився, коли вступив на службу до місцевого дяка – вчителя Павла Рубана. Потім він потрапив у прислугу до поміщика Енгельгардта, який, помітивши пристрасть хлопця до живопису та бажаючи мати придворного художника, відправив юного Шевченка на навчання. У 1831 році Енгельгардт переїхав до Санкт-Петербурга, де Шевченко зміг продовжити навчатись малювати та почав писати перші твори. В Петербурзі Тарас познайомився з художником Карлом Брюлловим та поетом Василем Жуковським, які помітили неабиякий хист молодого хлопця. Митці провели благодійний аукціон, завдяки якому Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва у віці 24 років. У 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв, багато малював та створив рукопис своєї майбутньої збірки «Кобзар».
Після закінченні Академії повернувся до України. Згодом вступив до Кирило-Мефодіївського братства. За вірші збірки «3 літа» Тарас Шевченко був заарештований та відправлений у заслання. Під арештами та на засланнях Тарас Шевченко провів 10 років, продовжуючи писати та малювати попри сувору заборону.
Після звільнення поетові було заборонено їхати до України. Лише у 1859 році він зміг нарешті відвідати Батьківщину, де його знову заарештували. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка «І виріс я на чужині…».
10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер у Петербурзі, далеко від рідної Землі. Похований був на смоленському кладовищі, згодом, як і було вказано в його заповіті, прах поета був перевезений в Україну та перепохований на Чернечій горі біля Канева на Черкащині.
Поезія Тараса Шевченка, незважаючи на численні заборони, стала нетлінною і важливою частиною духовної єдності українського народу.
