Що необхідно знати про адміністративну та кримінальну відповідальність неповнолітніх?

Основним нормативно-правовим актом, який передбачає адміністративну відповідальність неповнолітніх, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі по тексту – КУпАП).

Адміністративна відповідальність неповнолітніх має свої особливості. Вона може настати тільки за умови, якщо неповнолітньому виповнилось 16 років саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності. До неповнолітнього також не може бути застосований адміністративний арешт.

Вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність, але якщо воно скоєно у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, то це буде обтяжливою обставиною.

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від 16 до 18 років, у відповідності до ст. 24-1 КУпАП, можуть бути застосовані такі заходи впливу:

• зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
• попередження;
• догана або сувора догана;
• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Зокрема, чинним законодавством України передбачена відповідальність за вчинення правопорушень неповнолітніми у віці від 14-ти до 16-ти років, яка покладається на законних представників у вигляді штрафу.

Проте у разі вчинення особами віком 16-18 років окремих адміністративних правопорушень вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах (ст. 13 КУпАП). Їх перелік чітко визначено законодавством, зокрема: незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КУпАП); дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП); порушення правил дорожнього руху (ст. 121-127, ч. 1 і 2 ст. 130 КУпАП); пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення (ст. 139 КУпАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП); стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174 КУпАП); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП); порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 190-195 КУпАП).

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.

Що стосується кримінальної відповідальності неповнолітніх, то вона встановлюється Кримінальним кодексом України (далі по тексту – КК України).

Злочин – це передбачене кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину, що посягає на права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадську безпеку, довкілля та конституційний устрій України.

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 КК України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Згідно ч. 2 ст. 22 КК України, особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115–117 КК України), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК України), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України), диверсію (стаття 113 КК України), бандитизм (стаття 257 КК України), терористичний акт (стаття 258 КК України), захоплення заручників (статті 147 і 349 КК України), зґвалтування (стаття 152 КК України), сексуальне насильство (стаття 153 КК України), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308 КК України), грабіж (статті 186, 262, 308 КК України), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308 КК України), вимагання (статті 189, 262, 308 КК України), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399 КК України), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277 КК України), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278 КК України), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289 КК України), хуліганство (стаття 296 КК України).

Разом з тим, вже з 16, а не з 14 років, настає кримінальна відповідальність за вбивство з необережності і умисне легке тілесне ушкодження.

До особи, яка вчинила у віці до вісімнадцяти років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене Кримінальним кодексом України, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

Якщо суспільно небезпечне діяння вчинила дитина, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, її дії все одно підлягають певній відповідальності. Категорію таких справ розглядає суд, за рішенням якого винного, що не досяг відповідно чотирнадцятирічного віку можна піддати примусовим заходам виховного характеру. Зокрема: обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків, осіб, які їх заміняють, педагогічного чи трудового колективу, окремих громадян на їх прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти чи заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи.

Поради підліткам у разі затримання представниками поліції:

• не чинити опір, намагатися поводити себе врівноважено;
• повідомити працівникам поліції, що ви є неповнолітній;
• запитайте про причину затримання;
• вимагати негайно повідомити батьків чи родичів про затримання.